Вторник
26.09.2017
03:19
Приветствую Вас Гость
RSS
 
Юлія Починок
Главная Регистрация Вход
Каталог статей »
Меню сайта

Категории каталога
Мои статьи [33]

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 215

Главная » Статьи » Мои статьи

Контрольний зріз 2 (ІІ частина)

25. Розкрити зміст поняття "мовна політика"
Мовна політика - свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах її застросування.
Термін мовна політика має два значення:
1) мовна політика як сукупність заходів, спрямованих на певний мовний розвиток.
2) мовна політика як частина національної потітики певної держави (зміна чи збереження наявного функціонального розподілу мов у багатому суспільстві). Щодо другого значення в мовознавстві і політології вживають термін національно-мовна політика. Національно-мовна політика спирається на певне теоритичне й ідеологічне обгрунтування, на вироблені в суспільстві концепції з національного питання.
Держава впливає на мовну ситуацію через ідеологічні, законодавчі, адміністративні, фінансово-економічні важелі. Вона визначає соціальний статус і соціальні функції мови.
Вплив суспільства на мову обмежується впливом на взаємовідношення мов у багатомовній державі і впливом на нормативно-стилістичну систему мови, термінологію, графіку й орфографію. Суспільство не може вплинути на зміни структурних рівнів мови. 26. Коли виник термін «інтерлінгвістика»? Термін «інтерлінгвістика» виник у 1911 році. Хто є його автором? Його автором є Ж. Мейсман, який визначив інтерлінгвістику як науку «про природні закони формування спільних допоміжних мов», під якими він мав на увазі будь-які мови, здатні виступати в ролі посередників міжмовного і навіть міждіалектного спілкування, тобто як природні, так і штучні мови. На думку Мейсмана, закони формування природних міжнародних мов могли бути перенесені і на штучні мови-посередники. 27. Об’єкт і завдання інтерлінгвістики. Об’єкт інтерлінгвістики – природні і штучні мови як засоби міжнародного спілкування. Завдання інтерлінгвістики – створення допоміжних міжнародних мов, опрацювання принципів і методів створення штучних мов, дослідження закономірностей їх функціонування і розвитку, вивчення процесів взаємодії національних мов, розв’язання проблеми мовних інтернаціоналізмів та міжнародної стандартизації наукової і технічної номенклатури. 28. Основні теорії інтерлінгвістики Інтерлінгвістика Із соціолінгвістикою тісно пов'язана інтерлінгвістика. Інтерлінгвістика — особлива лінгвістична дисципліна, яка вивчає міжнародні мови як засіб комунікації в багатомовному світі. Термін інтерлінгвістика ввів у 1911 р. Ж. Мейс-манс. До того часу інтерлінгвістика існувала як теорія лінгвопроектування, започаткована працями Р. Декар­та і розвинена Г.-В. Лейбніцом. У XVII—XIX ст. стали опрацьовувати філософські мови для заміни природ­них мов, які начебто є недосконалими. Згодом були спроби спростити й удосконалити природну мову. Пе­реважна більшість проектів створення штучної мови була позбавлена матеріальної подібності з природни­ми (такі мови називають апріорними). Лише з другої половини XIX ст. спеціалісти в галузі лінгвопроекту­вання починають орієнтуватися на створення штуч­них мов на зразок природних (апостеріорних) мов як допоміжного засобу спілкування поряд з національни­ми мовами. Першою відомою штучною мовою був волапюк (тер­мін штучно утворений від world «світ» і speak «розмов­ляти»), створений у 1879 р. в Німеччині И. Шлейєром. Через 8 років польський лікар Л. Заменгоф створив тучну мову есперанто (від лат. spero «сподіватися»), що стала найпоширенішою з усіх міжнародних штуч­них мов завдяки ЇЇ простоті порівняно з природними мовами. Після есперанто з'явилися інші штучні мови, серед яких найвідомішими стали ідо (1907), окциденталь (1922) та інтерлінгва (1951). На сучасному етапі інтерлінгвістика значно роз­ширила коло проблем. До кола її зацікавлень, крім створення допоміжних міжнародних мов, належать опрацювання принципів і методів створення штучних мов, дослідження закономірностей їх функціонуван­ня і розвитку, вивчення процесів взаємодії національ­них мов, розв'язання проблеми мовних інтернаціо-налізмів та міжнародної стандартизації наукової і технічної номенклатури. Останнім часом предметом інтерлінгвістики стало опрацювання лінкосу — мови для можливих контактів з інопланетянами, яка спе­ціалізується на передачі математичних знань і основ механіки. 29. Кого у лінгвістиці вважають творцем теорії проектування міжнародних мов? Виникнення і розвиток теорії лінгвопроектування бере свій початок ще від Декарта (1629) до появи першої комунікативної планової мови волапнюк (1879). Логісти: Декарт, Уілкінз. Емпірики: Лабе, Лами, Крижанич. Започаткована працями Р. Декарта і розвинена Г.-В. Лейбніцом. У XVII — XIX ст. стали опрацьовувати філософські мови для заміни природних мов, які начебто є недосконалими. Згодом були спроби спростити й удосконалити природну мову. Переважна більшість проектів створення штучної мови була позбавлена матеріальної подібності з природними (такі мови називають апріорними). Лише з другої половини
XIX ст. спеціалісти в галузі лінгвопроектування починають орієнтуватися на створення штучних мов на зразок природних (апостеріорних) мов як допоміжного засобу спілкування поряд знаціональними мовами.
Першою відомою штучною мовою був волапюк (термін штучно утворений від world «світ» і speak «розмовляти»), створений у 1879 р. в Німеччині И. Шлейєром. Через 8 років польський лікар Л. Заменгоф створив тучну мову есперанто (від лат. spero «сподіватися»), що стала найпоширенішою з усіх міжнародних штучних мов завдяки ЇЇ простоті порівняно з природними мовами. 30. який проект вважають першою плановою міжнародною мовою? Спроби створити єдину мову спілкування, яка була би нескладною у вивченні і була зрозумілою абсолютно всім людям на планеті, робилися починаючи з 17 століття. Штучна мова, що знайшла розповсюдження в Європі кінця XIX ст., називається волапюк (від англ. world - "світ" і speak - "говориш"). Але найбільш загальновизнаною і популярною мовою стала есперанто (від латин. sperare - "сподіватися"). Есперáнто– міжнародна мова для рівноправного спілкування,була створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов та інтернаціональної лексики. Есперанто можливо вивчити швидше ніж будь-яку національну мову завдяки її простій і правильній побудові, адже граматика складається лише з 16 правил без жодного виключення. У липні 1887 року у Варшаві доктор вперше опублікував російською 40-сторінкову брошуру ”Міжнародна мова. Передмова та повний підручник”. Підписав її псевдонімом ”Доктор Есперанто” — ”той, що сподівається”. Книга включала граматику і 912 коренів слів. Його ідеї знайшли своїх послідовників і, сьогодні, мовою есперанто спілкуються більше 8 млн людей усього світу. 31. У 1817 році з’явились перші ескізи своєрідного проекту зрозумілої для всіх мови – музичної мови Сольресоль. Його автор – француз Жан Франсуа Сюдр. Він склав слова із різних комбінацій семи музичних нот: 49 двоскладних слів, 336 – трискл., 2268 – чотирискл., 9072 – п’ятискладних слів. Наприклад, «Я» вимовляється як - доре, «Ти» - домі. У подальший розвиток сольресоля внесли значний внесок Венсан Гаєвський. 32. Назва мови Шлейєра Волапю́к (Volapük: від vol — світ + pük — мова, тобто «мова світу») — штучна мова, створена у 1879 році німецьким католицьким священиком Йоганном Мартіном Шлейєром. У порівнянні з іншою відомою штучною мовою — есперанто, волапюк значно менше поширена. Більшість коренів у цій мові взяті з французької та англійської мов, але перебудовані в співвідношенні з обмеженнями на складі фонем і будові кореня в волапюці, а також з метою уникнення омонімії. У результаті багато коренів радикально відрізняються від своїх етимонів. Наприклад, англійські world (світ) і speak (говорити) перетворились у vol і pük, що дали назву новій мові. 33. Творцем якої мови виступає француз Жан Франсуа Сюдр
:Жан Франсуа Сюдр – францюзькиймузикант, автор ідеї універсальної мови на основі музичних звуків. В 1827 р. Франсуа Сюдр винаходить мову Сольресоль. Він вважає, що 7 музичних нот складають собою алфавіт мови, що відома всім народам……(далі див. питання Зоряни Кравчук) 34. Сольресоль - штучна міжнародна мова, заснований на назвах семи нот диатонической гами. Його винайшов француз Жан Франсуа Сюдр в 1817 році. У подальший розвиток сольресоль внесли значний внесок Венсан Гаєвські (фр. Vincent Гаєвський; розум 1881 року.), Який винайшов для нього особливу стенографічний абетку і його син Сизаль Болеслас Гаєвські, проаналізував сильні та слабкі сторони проекту Сюдра в книзі «Іспит критики-де-ла-де-Langue Universelle Sudre» (1887), а потім склав «Граматику сольресоль».
Всі слова сольресоль складаються з назв семи музичних нот в різних комбінаціях. Таким чином, у мові є 7 односкладових слів, 49 двоскладових слів, 336 трискладових і 2268 чотирискладове (всього 2660 слів). Пятискладові слова є, але в «Граматиці сольресоль» вони не згадані. Для вивчення і використання сольресоль не потрібно знайомство з музичною грамотою.
Деякі слова і фрази переводяться на сольресоль так:
* Я - доре,
* Ти, ви - доми,
* Мій - редо,
* Бажання, бажати - міфаля,
* Допомога, допомагати - досидить,
* Любити, любов - мілясі,
* Я люблю тебе - дорі мілясі доми,
* Мова - сольресоль.
Частини мови
Місце фонетичного наголосу в слові визначає частина мови. У дієслові наголос не ставиться, в іменнику воно падає на перший склад, в прикметнику - на передостанній, а в говіркою - останній. Рід, число, відмінок
У сольресоль є три роди - чоловічий, жіночий та середній, при цьому всі неживі або безстатеві об'єкти мають середній рід, а у решти рід збігається з підлогою (аналогічно англійської мови). У словах жіночого роду в усному мовленні виділяється останній голосний звук. На листі останній склад надчеркується, або після слова зверху ставиться коротка горизонтальна лінія «°». Слова середнього та чоловічого роду нічим не виділяються, тому можна сказати, що в сольресоль два роди - жіночий нежіночий.
Слова у множині вимовляються з подовженням останнього приголосного звуку так, як якщо б він був подвійний. На листі над відповідною буквою ставиться діакритичний знак гострого наголосу (акут) «'».
У багатьох випадках позначки жіночого роду і множини можуть бути опущені, якщо сенс зрозумілий з сусідніх слів.
Багатоскладові слова об'єднуються в смислові групи з початковим складах. Наприклад, слова, що починаються з сіль відносяться до наук і мистецтва (сольресоль), а з сольсоль - до хвороб і медицині (сольсольредо - мігрень). Шість слів з групи «Час»:
* Доредо - година,
* Доремі - день,
* Дорефа - тиждень,
* Доресоль - місяць,
* Дорел - рік,
* Доресі - сторіччя, століття.
Для утворення антонімів використовується інверсія, тобто «перевертання» слова.
* Фаля - хороший, добре,
* Ляфа - поганий, погано.
Природно, що у одержаних таким чином антонімів не можна по перших складах визначити смислову групу.
У сольресоль відсутні синоніми й омоніми, тобто різні слова завжди означають різне і по-різному записуються.
Форми відмінювання дієслів за часами, способу, застав, чудові ступеня прикметників і прислівників, негативні і питальні речення утворюються за допомогою допоміжних слів.
Записувати сольресоль можна кількома простими способами:
1. назвами нот,
2. те ж, але для стислості опускаючи голосні,
3. нотним записом на нотному стані (або просто гуртками на трьох горизонтальних лініях),
4. першими сім'ю арабськими цифрами,
5. першими сім'ю літерами латинського алфавіту,
6. знаками спеціальної стенографії сольресоль,
7. кольорами веселки (кольоровими лініями на папері).
Мова на сольресоль можна відтворювати й іншими способами:
1. вимовою назв нот вголос,
2. мовою жестів глухонімих,
3. серіями стукотів і інших довільних дискретних сигналів (один раз - до, два рази - ре т і д..),
4. грою на музичному інструменті з діатонічним звукорядом,
5. співом,
6. жестами, що повторюють знаки стенографії сольресоль,
7. сигнальними прапорцями,
8. кольорами веселки (спалахами світла або кольоровими лініями на папері),
9. і т. д. нескінченно.
В усному сольресоль між словами необхідно робити короткі паузи, інакше розпізнавання меж слів буде утруднено. 35. Автор брошури «Міжнародна мова». Перший пробний варіант міжнародної допоміжної мови під назвою Lingwe Uniwersala Людвіг Заменгоф створив у 18-річному віці. Але оприлюднити її не наважився. Закінчив Варшавський університет. Після практики в клініках Відня почав працювати лікарем-окулістом у Варшаві. У липні 1887 року там опублікував російською 40-сторінкову брошуру «Міжнародна мова». Передмова та повний підручник”. Підписав її псевдонімом ”Доктор Есперанто” — ”той, що сподівається”. Книга включала граматику і 912 коренів слів. Слово «есперанто» в перекладі з створеного Заменгофом мови означає «хто ж має надію». Таку назву автор дав своєї мови, тому що основною ідеєю його створення була надія на те, що люди всього світу об'єднаються допомогою засобу міжнародного спілкування. За півроку Заменгоф отримав понад 10 тис. пропозицій і критичних зауважень від людей, що зацікавилися есперанто — так відразу охрестили нову мову. ”Я не творець мови, я лише ініціатор, зробити чудовою її може лише світ, — пише він у другому виданні, що вийшло того ж року. Мова есперанто стала швидко поширюватися в європейських країнах. Доктор став настільки популярним, що французький уряд нагородив його орденом Почесного легіону. Серед есперантистів виник культ Заменгофа — його називали ”маестро”. 37. Загальновідомо, що "мова - це система словесного вираження думок, що володіє певним звуковим і граматичним ладом, та служить засобом спілкування людей. Кількість "живих", тобто нині діючих мов на планеті, лежить в межах трьох тисяч. Але для полегшення міжнародних контактів в останні два століття людство прагнути створити єдиний, універсальний штучний мова. Ними стали такі три мови: Волапюк, Сольресоль, Есперанто.
38. Серед штучних мов відомою є мова романід, яку створив угорський викладач Золтан Мадяр у 80-х рр. XX ст. Вона базується на міжнародному словесному матеріалі з романської, германської та слов'янської груп мов.
Інтерлінгва — натуралістична штучна міжнародна мова, оприлюднена у 1951 році Міжнародною асоціацією допоміжної мови під керівництвом А. Ґоуда. Попередня 27-річна праця великого колективу європейських та американських лінгвістів закінчилася виданням Інтерлінгва-англійського словника (IED) та Граматики інтерлінгви (IG) Ґоуда і Блера. В лютому 1954 р. було утворено Всесвітній союз розповсюдження інтерлінгви. І́до (есперанто ido —- дитина, нащадок) — штучна мова, створена, як друга після есперанто універсальна міжнародна мова, яка була б дуже легкою у вивченні для носіїв усіх національних мов. Створена на основі есперанто.На відміну від англійської, котра є природною, і часто не регульованою мовою, ідо проектувалася, як мова зі сталою граматикою, орфографією і лексикографією, і з таким розрахунком, щоб ніхто не міг сприяти розвиткові мови на манер. У даному відношенні ідо класифікується, як «допоміжна міжнародна мова».Це друга за популярністю штучна міжнародна мова після свого попередника есперанто. Однак, даний момент є спірним, адже багато хто вважає, що друге місце варто присвоїти мові інтерлінґва. Неутраль (неутрал, ідіом-неутраль) - штучна міжнародна мова, створена Академією волапюк в 1893-1898 роках під керівництвом В. К. Розенбергер (Санкт-Петербург).
Один з перших послідовно апостеріорних мов, заснованих на науковому відборі інтернаціональної лексики та граматичних елементів. Систематичного порівнянні були піддані сім контрольних мов: англійська, французька, німецька, іспанська, італійська, російська, латинська. У результаті було виявлено близько 11000 міжнародних лексем, що склали словник В. К. Розенбергер. У мові відсутні морфологічні апріорізму, характерні для схематичних мов, однак допускаються поєднання морфем, відсутні в мовах-джерелах: reakt-Asion "реакція", Електрик-itet "електрика". За цією ознакою ідіом-неутраль не є власне натуралістичним мовою і повинен бути віднесений до гіпосхематіческой підгрупі автономних мов. Разом з тим з 1887 р. словник ідіом-неутраля включав дублетні пари: власні словобразованія і запозичені інтернаціональні синоніми, утворені від тих самих коренів за правилами природних мов і нерозкладних з точки зору граматики ідіом-неутраля: anuik - "інфекція" infeksion - щорічний "річний", infektasion. Новілатін (нічого нема). див пит. 41 39. Есперанто – проект штучної допоміжної міжнародної мови, створеної в 1887 р. 28-річним варшавським лікарем Людвіком Заменгофом . Його книжка «Міжнародна мова», опублікована під псевдонімом д-р Есперанто, що мовою есперанто означає « той, хто сповідається, має надію», знаменувала собою новий етап у реалізації ідеї міжнародної мови. Основна перевага есперанто над волапюком полягає в тому, що ця мова простіша своєю будовою і доступніша для оволодіння широкими колами населення. Алфавіт побудований на латинській основі і налічує 28 літер. Кожна літера у будь-якій позиції читається однаково. Наголос ставиться на передостанньому складі, н-д: patro-батько, sango-кров, longo-довгий, gardenо-сад. Іменники закінчується лише -о (flato-брат); прикметники – лише на –а ( ama-любовний); дієслова в неозначеній формі – лише на – і ( асеti – купувати). Дієслова теперішнього часу мають закінчення – as ( mi amas – я люблю), майбутнього часу -os ( mi amos – я любитиму), наказового способу на -u (amu- люби). В есперанто є лише 2 відмінка – називний і знахідний. Словниковий склад мови есперанто увібрав у себе, насамперед, слова-інтернаціоналізми, спільні для багатьох мов світу, н-д: komedio, telefono, prozo, ideo, kanalo, medicino, autoro. Розвинена система префіксів і суфіксів дає змогу утворювати безліч нових слів і уникнути нагромадження первинних слів, яких так багато в словниках природних мов. Завдяки стрункості внутрішньої будови, чіткості одиниць вираження і змісту, простоті правил словотвору і словозміни, здатності виражати найскладніші поняття і думки, і разом з тим , легкості в користуванні, мова есперанто швидко завойовувала все нових і нових прихильників і на початку 20 ст. стала однією з найпопулярніших штучних міжнародних мов світу. Однак мова есперанто, як і інші штучні мови, далека від ідеального засобу міжнародного спілкування. Серед недоліків есперанто найчастіше називають надзвичайну спрощеність граматики, бідність лексичного складу і труднощі вимови. Мовою есперанто перекладені твори художньої літератури, публіцистичної, суспільно-політичної. ПИТАННЯ40
Неутраль (Neutral), он же Идиом-неутраль – разработка Академии Воляпюка. Этот проект возник, когда академики поссорились с автором воляпюка и решили, что международный язык должен быть ближе к национальным. Неутраль появился на несколько лет позже эсперанто, но раньше, чем идо. Он остался достоянием лишь группы своих творцов, а здесь упомянут потому, что принципиально не отличается от окциденталя, новиаля и им подобных.

Создатель окциденталя впоследствии подверг идиом-неутраль реформе, сотворив соответственно реформ-неутраль, тоже никому не пригодившийся.

Идиом-неутраль

Плановый язык, созданный в 1893-1898 гг. Международной академией всемирного языка под руководством В.К. Розенбергера (1849-1918), Петербург. Идиом-неутраль представлял собой один из первых последовательно апостериорных языков, основанных на научном отборе интернационализмов. В основу языка положен принцип международности в трактовке В.К. Розенбергера. Для выявления международных слов и грамматических элементов были подвергнуты систематическому сравнению шесть живых языков (английский, французский, немецкий, испанский, итальянский, русский) и один мертвый (латинский). В результате было выявлено около 11000 интернационализмов, большая часть которых представлена в словаре В.К. Розенбергера и в дополнении к нему. Так как Идиом-неутраль ограничивается материалом международных слов, в нем нет априоризмов, имеющихся, например, в эсперанто. Вместе с тем Идиом-неутраль допускает такие сочетания морфем, которых нет в языках-источниках: reakt-asion 'реакция', redakt-ator 'редактор', elektrik-itet 'электричество'. По этому признаку Идиом-неутраль следует относить к автономной подгруппе апостеориорных языков, хотя и с тяготением к натурализму. Уступкой натурализму является, в частности, включение в словарь Идиом-неутраль, наряду с собственными производными, также и дублетов, целиком взятых из естественных языков. Алфавит латинский без q, z, но с добавлением диграфа sh [ш]. Орфография фонетическая, например: с [ч], j [ж], у [й]. Ударение - перед последним согласным слова (fort'un 'удача'; f'ilio 'сын'). Грамматика следует образцу естественных языков, поэтому существительные и прилагательные не имеют различительных априорных окончаний, как в эсперанто; множественное число выражается окончанием -i, значения падежей передаются предлогами, артикль отсутствует; глагол имеет окончания: -ar (инф.), нулевое (наст. вр. изъявит, накл.), -av (прош. вр.), -ero (буд. вр.), -erio (сослагат. накл.), -а (повелит, накл.), -ant (действ, прич.), -ed (страд, прич.); производные наречия получают окончание -е, производные предлоги - -и (obstin-ar 'упрямиться, противиться' - obstin-e 'напротив, наоборот', obstin-u 'вопреки'). Ради совершенствования языка допускалось производить в нем определенные изменения по решению Академии, но в целях «поддержания единства языка» последняя постановила (в январе 1904) вводить подобные изменения лишь через пятилетние интервалы, на протяжении которых язык должен был оставаться стабильным; тем самым был введен принцип ступенчатого изменения И.-н., отличающийся от принципов эволюции эсперанто и идо.

В 1898-1908 гг. группы сторонников Идиом-неутраль имелись в России (Петербург), Германии (Нюрнберг), Бельгии и США. На этом языке издавались циркуляры директора Академии международного языка (1898-1908) и журнал «Progres», редактировавшийся Розенбергером (1906-1908). Были опубликованы грамматики и словари Идиом-неутраль на немецком, английском, нидерландском, русском и других языках. В художественной литературе язык применения почти не имел. Пропаганда в пользу Идиом-неутраль прекращается после того, как комитет Делегации для принятия международного вспомогательного языка отдал предпочтение идо (1907), а Академия международного языка с избранием нового директора - Дж. Пеано (1908) - перешла к латино-сине-флексионе. 41. Як можна описово передати суть поняття «новілатін»? Новілатін Е.Бермана – штучна письмова мова, речення якої записуються в спеціальний алфавіт. З'явився у Лейпцигу в 1894 році. Був близьким до проектів реформованої латинки –всезагальної мови. ПИТАННЯ42

IALA(інтерлінгва)
Интерлингва (Interlingua) – плановый язык, появившийся в середине XX века самостоятельно, а не как "реформа реформы эсперанто". Хотя он создавался, конечно, с учётом имеющегося опыта.
Чтобы отличать от проектов со схожими наименованиями (интерлингве-окциденталь, интерлингва латино-сине-флексионе), к названию языка иногда прибавляют аббревиатуру IALA. Так именовался американский институт, разработавший интерлингву: International Auxiliary Language Association.
Словарь интерлингвы заимствован в основном из романских языков, причём слова сохраняют своё "родное" написание. Как правильно писать на интерлингве portrait и physica – "понять невозможно, а надо просто запомнить".
Трудно оценить количество носителей этого языка. 44.Мовленнєвий акт – цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації. Оскільки мовленнєвий акт – це вид дії, то при його аналізі використовуються по суті ті ж категорії, які необхідні для характеристики і оцінки будь-якої дії: суб'єкт, мета, спосіб, інструмент, засіб, результат, умови, успішність і т.п. Залежно від обставин або від умов, в яких здійснюється мовленнєвий акт, він може або досягти поставленої мети і тим самим виявитися успішним, або не досягти її. Щоб бути успішним, мовленнєвий акт як мінімум повинен бути доречним, інакше його супроводжує комунікативна невдача.Основними рисами МА є інтенціональність, цілеспрямованість і конвенціальність.МА завжди співвіднесені з особою мовця і є складовою комунікативного акту поряд з актом адитивним (тобто комунікативною дією слухача) і комунікативною ситуацією. Основи теорії МА було закладено Дж. Остіним у 1955 році. У 1962 р. його погляди знайшли своє втілення в посмертно виданій книзі "How to do things with words” ( "Слово як дія”). Ідеї Остіна розвивали філософи-аналітики, логіки та прагматики Дж. Серль, П. Строссон, Г.-П. Грайс, Дж. Ліч, Д. Шпербер, лінгвісти Анна Вєжбіцька, М. Нікітін та ін. Складові мовленнєвого акту До структури мовленнєвого акту відносять локуцію, іллокуцію та перлокуцію. Локуція ( анг. locution – мовний зворот) (локутивний акт) – побудова фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним смислом і референцією. Іншими словами, це акт «говоріння», вимовляння. Іллокуція ( il – префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (іллокутивний акт) – втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості. Перлокуція (лат. pеr префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (перлокутивний акт) – наслідки впливи іллокутивного акту на конкретного адресата чи аудиторію.

Категория: Мои статьи | Добавил: pochynok (18.05.2011) | Автор: Юлія Починок
Просмотров: 2413 | Рейтинг: 5.0/5 |
Всего комментариев: 0
Форма входа

Поиск

Друзья сайта

Статистика


Copyright MyCorp © 2017
Сделать бесплатный сайт с uCoz