«Коза» 9 жовтня приймала дорогого та бажаного гостя: нью-йоркського поета української діаспори Василя Махна. Зібралася високоповажна аудиторія. Був присутній Роман Гром’як, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ТНПУ, який, власне, розпочинав творчу зустріч своїм вступним словом. Представив пана Василя як студента та викладача ТНПУ, поета, есеїста, перекладача. Також були присутні викладачі кафедри історії української літератури.
 Для мене якось по-особливому відкрився світ поета на зустрічі. Прагнення поета до того, аби Україна прийняла емігрантів як складову своєї нації знаходить своє оригінальне самоутведження у ряді творів присвячених цьому питанню. Зокрема, у новопредставленій п’єсі, яка вперше була надрукована польською мовою. Не зважаючи на те, що поет описує усі ті складності життя наших емігрантів, авторові не завжди імпонує український егоцентризм. В Америці найбільше спілкується із Джин Валентайн та Богданом Рубчаком.
 У диптисі «Повернення» В.Махно натякає на те, що Тернопіль не достатньо окультурене місто і що «поезія зникне в провінції…» Згадує, що «молодість схиблена вірші горланить» в той час, як «каналізація музики» переповнює душу якимись дивними відчуттями і ти «вдихаючи сечу як запах свободи» розумієш, що «крихти з твоїх сухарів годували курей». Такі порівняння і метафорика тексту заглиблюють нас у по-сучасному інтерпретований зміст поезії як «видих свободи і гріх»… Адже сьогоднішній день диктує нові закони, де не існує обмеження, жодних заборон чи то пак посилання на закостенілі традиції та догми, але разом з тим це є гріховно перед собою, власним існуванням, перед Богом і людьми, перед мистецтвом з великої букви бо «насувається ніч і оживає для…»
 Те що Батьківщина близька та дорога для письменника відчитуємо безпосередньо у його поезії, де автор зазначає, що під час творчої праці коло нього завжди «книжечка есеїв збоку… про Чортків і дитинство».
 Для Василя Махна немає поняття гармонії, а існує питання часу і його наповнення і це для нього життя. Він не задумується над філософськими питаннями і, можливо, тому ще не знайшов відповіді на те, що насправді є сенсом буття.

Юлія Починок