Слова

Слова – це лиш слова…

І їм ніколи не треба довіряти,

Вони можуть, і серце розчулити,

І можуть крила відітяти.

Так можуть розум задурити,

І волю відібрати.

Вони, немов  цілюще зілля,

І як отрута можуть убивати.

                                            10.02.2020

Розлука

Слова твої були, як мед солодкі,

І кожен день був, наче та ріка,

Уміло серце, як степи широкі,

Довкола все любов'ю накрива.

А я чекала слів твоїх солодких,

А я шукала щастя у тобі,

Та ти був у печалі і скорботі,

І ту печаль ти передав мені.

А я любила, знаєш, так любила,

А ти забув, любов мою згубив,

Згубив і серце, і думки глибокі,

Забув усе, мене в словах лишив.

Лист до тебе

Пишу… це ніби лист.

Але пишу віршами.

Віршами мені легше серце відкривать,

Признатися, що ночами і днями,

Я думаю про тебе й про блакить,

Я не пишу вірші без серця і душі,

Я напишу, бо вірю у любов,

Я не пишу, що мучусь від того,

Я напишу, по шкірі йде мороз,

Пробач мені за ці пекельні муки,

Пробач мені, я теж люблю тебе,

Я теж тут не витримую розлуки,

Я лиш чекаю, коли зоря зійде,

Я вже в думках вертаюся додому,

Бо хочу я побачити тебе.

Всі недоліки життя

Не хочу жити більше з вами,

Так що за мною не тужіть,

Я буду жити скрізь віками,

Життя - не рай, а тільки біль.

Просила вас любить безмежно,

Та от тепер пишу слова:

«Нема любові, тільки зрада,

Любов’ю стала марнота».

Любов тепер вже не цінують,

Любов тепер важкий тягар,

Над нею лиш сміються люди,

Любов – це ненависть свята.

Плетуть таке, що дай Бог спаса,

Життя тут стало не таким,

Як було на початку раси,

Ще коли було все старим.

Копають руди, наче коні,

Немов здуріли всі навкруг,

Лиш чорта із землі тягнути,

Щоб одурманив Божий люд.

Крадуть і брешуть без причини,

Ніби без того не життя.

Життя тут стало неможливим,

Бо скоро згине всюд і все.

Я лиш ночами гірко плачу,

І насмішки усіх терплю,

І захищаюсь як інакше

 На цім я світі проживу.

Зникає радість і утіха,

Зникає все, гнівиться люд,

Лиш залишається Лукавий,

Щоб людям вести лиш свій суд.

А люди йдуть, як ті корови,

Сліпі, не бачать поруч смерть.

Вони живуть, рахують гроші,

Щоб дні лихії перебудь.

Та от скажу я вам одне,

Коли за вами смерть прийде,

Вам не поможе вже ніхто,

Ті гроші стануть барахло.

Прийде до вас вже справжній суд,

І всі закони будуть тут,

Ті гроші – відкуп на  землі.

А в небесах вони марні.

                                          28.12.2019

Любов

Я забуду тебе і образи,

Я забуду, як були ми разом,

Я знайду своє серце та душу

І піду, бо жити я мушу

Я піду і лиш на прощання,

Я залишу лист про кохання,

Я піду, не будем ми разом.

Я згадаю тебе раз, може за разом.

Ти недовго за мною будеш плакать,

Ти знайдеш собі іншу таку,

Я залишу з тобою образи

І назавжди з життя твого піду,

Я буду жити сама з собою

І поростають мої стежки кропивою.

Пастушин Ірина Антонівна, учениця 9 класу НВК "Переволочнянська ЗОШ І-ІІ ст.", с.Переволочна, Буський район, Львівська обл. (Чучман Ірина Орестівна - вчителька української мови та літератури НВК"Переволочнянська ЗОШ І-ІІ ст.")